Позов до Фізичної особи-підприємця Мирчі Протасової та ії сина-пєнса у складі злочинної групи про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що відповідач, в порушення норм пенсійного законодавства, не сплачував страхові внески у встановлені терміни, з огляду на те, що прийняті рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків. відповідач має заборгованість перед Головним управлінням Пенсійного фонду в Житомирській області в розмірі 33864,91 гривень. Позивач просить суд стягнути його на свою користь.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач пред`явлені позовні вимоги не заперечив, відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у встановлений судом строк не подав, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, як платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є страхувальником та платником страхових внесків.

Згідно розрахунку, відповідач має заборгованість перед Головним управлінням Пенсійного фонду в Житомирській області в розмірі 33864,91 гривень боргу з платежів до Пенсійного фонду.

Заборгованість у сумі 33864,91 гривень страхових внесків нарахованих на умовах і в порядку визначеному ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" згідно рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03 р. №1058-IV, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин (далі за текстом - Закон №1058-IV) встановлено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно до ч.ч. 3, 4 ст.18 Закону №1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов`язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов`язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Відповідно до зазначеного Закону на відповідача покладено обов`язок щодо нарахування, обчислення та сплати в установлені строки і в повному обсязі страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно до ч.ч.6, 12 ст.20 Закону №1058-IV страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період дорівнює одному календарному місяцю.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із статтею 58 Закону України № 1058-IV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно до п.5.1.4. Інструкцією Про порядок обчислення сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою від 19.12.2003 №21-1 Правління Пенсійного фонду України (далі Інструкція №21-1, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхувальники зобов`язані сплачувати внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати.

Позивач посилається на те, що на порушення статті 20 Закону №1058-IV відповідачем не сплачено у встановлені терміни страхові внески.

Частиною 2 статті 106 Закону №1058-IV передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно із пунктом 2 частини дев`ятої статті 106 Закону № 1058-IV за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10% своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20% зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50% зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів (частину дев`яту статті 106 виключено на підставі Закону № 2464-VI від 08 липня 2010 року).

Частиною восьмою статті 106 Закону № 1058-IV встановлено, що пеня нараховується на суми своєчасно несплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій з розрахунку 0,1% суми недоїмки за кожний день прострочення платежу (частину восьму статті 106 виключено на підставі Закону № 2464-VI від 08 липня 2010 року).

Відповідно до ст.23 Закону №1058-IV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Згідно до ч.13 ст.106 Закону №1058-IV про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев`ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев`ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов`язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

З набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VІ п.2 ч.9 ст.106 із Закону № 1058-ІV виключена.

У той же час, згідно з абзацом п`ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов`язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону № 1058-ІV та абзаців п`ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Таким чином, оскільки заборгованість зі сплати страхових внесків виникла до 1 січня 2011 року, УПФУ має право здійснювати контрольні функції щодо правильності нарахування, своєчасності та сплати страхових внесків і застосовувати фінансові санкції згідно із законодавством, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосовувати штрафні санкції також і після цієї дати.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду України від 31.01.2018 року у справі №817/1049/15, від 31 березня 2015 року №21-77а15.

Таким чином, оскільки заборгованість зі сплати страхових внесків виникла до 1 січня 2011 року (20.12.2010), УПФУ має право здійснювати контрольні функції щодо правильності нарахування, своєчасності та сплати страхових внесків і застосовувати фінансові санкції згідно із законодавством, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосовувати штрафні санкції також і після цієї дати.

Судом встановлено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем страхових внесків за періоди з 01.01.2004 до 31.12.2010 органом Пенсійного фонду, відповідно до п.п.2, 6 ч.9 ст.106 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, нараховано фінансові санкції та пеню, про що прийнято відповідні рішення: від 14.07.2020 № 29 у сумі 5755,34 грн., від 14.07.2020 №28 у сумі 250,03 грн., від 14.07.2020 № 27 у сумі 94,13 грн., від 14.07.2020 № 26 у сумі 3916,36 грн., від 14.07.2020 № 25 у сумі 219,48 грн., від 14.07.2020 № 24 у сумі 68,48 грн., від 14.07.2020 № 23 у сумі 1574,74 грн. та 94,86 грн., від 14.07.2020 № 22 у сумі 1155,58 грн. та 69,61 грн., від 14.07.2020 № 21 у сумі 1063,32 грн. та 64,06 грн., від 14.07.2020 № 20 у сумі 1071,83 грн. та 64,57 грн., від 14.07.2020 № 19 у сумі 1621,80 грн. та 97,70 грн., від 14.07.2020 № 18 у сумі 2143,05 грн. та 129,10 грн., від 14.07.2020 № 17 у сумі 2699,72 грн. та 162,64 грн., від 14.07.2020 № 16 у сумі 2719,91 грн. та 163,85 грн., від 14.07.2020 № 15 у сумі 2311,16 грн. та 139,23 грн., від 14.07.2020 № 14 у сумі 2367,57 грн. та 142,62 грн., від 14.07.2020 № 13 у сумі 319,07 грн. та 28,14 грн., від 14.07.2020 № 12 у сумі 2775,29 грн. та 85,82 грн., від 14.07.2020 № 11 у сумі 1495,85 грн., З даних рішень слідує отримання останніх представником відповідача, про що свідчить особистий підпис останнього.

Несвоєчасне перерахування страхових внесків може привести до затримки у виплаті пенсій, тим самим Відповідач завдає шкоди інтересам держави при реалізації політики у сфері соціального забезпечення, що передбачає право громадян на пенсійне забезпечення, тобто гарантовану державою функцію, проголошену ст. 46 Конституції України.

Доказів погашення відповідачем зазначеної суми заборгованості суду не надано, як і не надано доказів оскарження вищезазначених рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів у сумі 33864,91 грн. в судовому порядку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, та сума, відображена в позовній заяві, підтверджується належними доказами, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.