Пройшов понад сто кілометрів: ЗМІ розповіли історію чоловіка, який втік з «пекельного Ірпеня» з коровами

Понад 100 кілометрів пішки разом із коровами. Коли з Ірпеня почалась евакуація, один із жителів не поїхав, бо в автобусі не було місця його бичку та корові. На всі вмовляння залишити тварин, чоловік не погодився й самотужки вирішив дістатися родичів на Житомирщині. І день, і ніч йшов пішки, не зважав на обстріли і таки дістався дому.

Про це йдеться в ТСН.

"Це б яким я був падлюкою, якби я кинув. Якби я дивився в зеркало, в очі, як людям дивився б", - каже 44-річний Андрій Михайлов, який пройшлов з тваринами весь шлях порятунку.

Андрій каже, не пробачив би собі, якби залишив їх під кулями. Адже спочатку разом із коровою Мартою та биком Тройкою сидів під обстрілами в рідному Ірпені, потім ховався з ними у місцевому болоті. Тож, коли оголосили евакуацію, і тікати на Житомирщину вирішив разом з тваринами.

"Київ перша ніч, потім Білогородка, Гнатівка, потім ішов на Бишев, а потім уже був Коростишев", - пригадує чоловік.

За тиждень пройшли 15 сіл. Увесь цей час чоловіка з Тройкою і Манею шукали волонтери. Намагалися попередити, що Житомирська траса, де повно росіян, смертельно небезпечна. Допис перепостило понад 2 тисячі людей, але марно. Ті, хто стояли на блокпостах соцмереж не бачили і сприймали Андрія за диверсанта.

"В Бишеві тоже зупинилися, кажуть "Збройні Сили України", наставили стволи, на коліна, чуть свої не пристрелили. Що в сумках? Показав. Кажуть, реально бєженец. Подивились, питають вода є? Кажу, що нема, дали якісь шоколадки, чи шо там", - розповідає Андрій.

Допомагали чим могли і люди в селах, каже чоловік. Пропонували і житло, і їжу, але Андрій обирав ночівлю просто неба.

Так Андрій, Маня і Тройка пройшли понад 100 кілометрів. Останні 15 - до дідової хати, коли тварини вже дуже втомилися, їх підвезла вантажівка. Вдома на чоловіка вже чекала тітка Тетяна, з якою він не спілкувався майже 1,5 року.

"Дуже я переживав, бо у нас були складні відносини, непорозуміння були. А як кажуть, у тітки відбулись сердечні зміни і вона сказала молодець", - каже Андрій.

Андрію в селі усі неабияк раді, адже слідкували за його пошуком через Інтерент і дуже переймалися. А от сам Андрій нічого надзвичайного у своєму вчинку не бачить.

"Просто, як кажуть, це моя робота, моя відповідальність", - каже Андрій.